Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України - Вікторія Вікторівна Садівнича

Кольори колишнього прапора Білоруської Народної Республіки мають таке значення: білий – символ Білої Русі, червоний – колір вільної нації та сонця, що сходить. Показово, що білий і червоний – основні кольори національних білоруських костюмів.

Про походження цього прапора оповідає така легенда: коли об’єднані армії Польщі та Великого князівства Литовського в 1410 р. розбили Тевтонський орден у великій битві під Ґрюнвальдом, поранений білоруський воїн обв’язав древко свого списа скривавленими бинтами та підкинув його догори на знак перемоги. Відтоді прапор означає, що Білорусь завжди перемагатиме – незалежно від того, наскільки великими будуть втрати.

Біло-червоно-білий прапор більше не є державним, і нині його використовує білоруська опозиція, а також деякі громади білорусів за кордоном.

Національний прапор Польщі складається з двох горизонтальних смуг: верхньої білої й нижньої червоної. У центрі верхньої смуги розташовано герб держави. Співвідношення смуг прапора становить 5: 8.

Історія державного прапора Польщі починається наприкінці ХVІІІ ст. Хоча офіційно його було затверджено 1831 р., уже 1792 р., під час святкування першої річниці прийняття конституції, учасники урочистостей мали на собі біло-червоні вбрання та шарфи, підкреслюючи таким чином відданість Вітчизні. У Середньовіччі польські прапори були здебільшого червоними із зображенням білого орла чи бойової шаблі в руці, занесеній над ворогом.

Поєднання червоного та білого кольорів є традиційним для поляків. Наприкінці XVI – у першій половині XVII ст. польське знамено складалося з трьох повздовжніх смуг: червоних верхньої та нижньої й білої посередині. У ХVІІ ст. польські прапори являли собою поєднання чотирьох повздовжніх смуг: перша й третя згори були червоні, друга та четверта – білі. Уже тоді на знаменах розташовували державний герб.

Державний герб Польщі, зображений і на її прапорі, є символом країни вже протягом багатьох століть. Історію його виникнення описано в легенді, згідно з якою Лех (міфічний засновник польської держави), їдучи з походу, зустрів на своєму шляху орлине гніздо і, сприйнявши це за добрий знак, звелів заснувати на тих землях місто. Назва цього міста, котре вважають найдавнішою, першою столицею Польської держави, – Гнезно – походить від слова, що в перекладі з польської означає «гніздо», а згаданий у легенді орел став символом Польщі: її герб являє собою зображення на червоному тлі білого орла із золотими кігтями та дзьобом, у золотій короні.

Польський національний прапор почали використовувати як державний символ після поновлення в 1918 р. незалежності держави від Російської імперії.

Що ж означають кольори польського прапора? Традиційно в геральдиці білий колір символізує срібло та воду, а з-поміж духовних цінностей – чистоту й непорочність. Поляки асоціюють білий колір на прапорі із забарвленням орлиних крил. Червоний колір прапора Польщі позначає багряний захід сонця, а також є символом вогню, відваги й доблесті.

…старовинний державний прапор Чехії мав ті самі кольори, що й польський? Сьогодні найбільш схожими за поєднанням кольорів на польський прапор є державні прапори Монако та Індонезії – з тією різницею, що кольорові смуги цих стягів розташовані у протилежній послідовності.

• Найдавніша людина, за останніми науковими свідченнями, з’явилася на сучасній території України приблизно 700–800 тис. років тому. Нещодавні археологічні знахідки – шари з матеріалами поблизу закарпатського села Королевого – свідчать, що давні мешканці цього поселення вже «підкорили» вогонь і займалися мисливством, а основною формою їхньої суспільної організації було первісне стадо.

• Найдавнішим народом на території сучасної України, назва якого збереглась у писемних пам’ятках, були кіммерійці, котрі наприкінці ІІ – на початку І тис. до н. е. оселилися у Причорномор’ї – південних степах України. Первинно цей народ був осілим, але згодом почав кочувати, займатися скотарством. Найбільш ранні відомості про кіммерійців наявні в грецьких історичних джерелах. Ці згадки належать до початкового періоду знайомства грецьких мореплавців із північним узбережжям Чорного моря і є легендами. Зокрема, земель кіммерійців досягав і Гомерів Одіссей.

• Найперші відомості про одомашнення тварин в Україні належать до епохи мезоліту – VII–VI тисячоліття до н. е. Першою одомашненою твариною був собака. У мідну та бронзову доби одомашнили й інших тварин, зокрема коней, яких згодом об’їздили.

• Сільське господарство виникло в Україні в другій половині VI тис. до н. е., тобто на початку доби неоліту. Під час розкопок поселень племен, що жили поблизу Буга та Дністра, на керамічному посуді було виявлено сліди зерен і полови зернових.

• Трипільська культура – археологічна культура мідної доби та початку бронзової доби (близько 5400–2750 рр. до н. е.), що існувала на території сучасної України. Свою назву вона дістала на початку ХХ ст. за місцем розкопок, які здійснював у 1896–1998 рр. тоді ще археолог-аматор, чех за походженням Вікентій (Честослав) Хвойка в околицях містечка Трипілля (нині – село Трипілля Обухівського району Київської області). Трипільську культуру в Україні вивчає вже п’яте покоління дослідників – а загалом їх було понад 180 осіб.

• Звичайні поселення трипільців, де жили від 50 до 900 осіб, налічували від 7 до 200 житлових та господарчих споруд. Серед трипільських селищ археологи відкрили величезні поселення, за плануванням схожі на міста: вони мали значну площу – 100–450 га, складну схему забудови, а їхнє населення могло сягати 10 000 осіб. Трипільці вирощували пшеницю, ячмінь, випасали худобу, полювали, займалися рибальством. Для виготовлення зброї та знарядь праці трипільці використовували кремінь, каміння, кістку і ріг. Дослідження знайдених давніх мідних виробів показало, що частина з них виготовлена з металу, видобутого на території України. Кремінь із трипільських земель на Дністрі та Волині вивозили в далекі краї, навіть